Статті

11 листопада запорізькі глядачі побачать моновиставу актора й режисера Анді Іва. Він же – солдат ЗСУ Андрій Іванюк.

Мистецький фестиваль Avant-garde Kyiv Fest, присвячений 100-річчю Асоціації революційного мистецтва України, проходить у Києві. Так, у Музеї історії міста Києва та філії Музей Авангарду проходить до 20 листопада виставковий проєкт, де представлені роботи учасників Асоціації революційного мистецтва України – художників Олександра Богомазова та Миколи Глущенка.

Ця ініціатива спрямована на підготовку нової генерації критиків у сферах візуального мистецтва, театру та кіно, забезпечуючи повний цикл навчання — від теорії до практики, написання текстів, публікацій і комунікації з мистецьким середовищем та глядацькою аудиторією. Наразі створення Школи арт-критики на етапі побудови структури, напрацювання алгоритмів і пошуку фінансування.

Учасники — Максим Татусько, Олекса Гладушевський, Сергій Кулибишев, Лея Маєвська, Наталія Торжевська, Ярославна Гармаш, Євангелос Космідіс і Артем Мяус — презентували уривки, продемонструвавши різноманітність режисерських підходів. усі працювали з одним текстом — п’єсою «Терапії» литовської драматургині Біруте Капустінскайте.

Раду Поклітару, відомий переосмислюванням класичних сюжетів через сучасну хореографію, цього разу взявся за «Травіату» — історію Віолетти Валері, куртизанки, яка жертвує своїм коханням заради вищих ідеалів. У своїй постановці Поклітару не просто відтворює лібрето опери Верді, а пропонує авторське бачення.

П’єси Теннессі Вільямса часто асоціюються з кінематографом завдяки культовим екранізаціям, як-от фільм «Раптово, минулого літа» Джозефа Л. Манкевича з Елізабет Тейлор і Кетрін Хепберн, який здобув три номінації на «Оскар». Однак у театрі тексти Вільямса відкривають широкий простір для інтерпретацій. Наприклад, вистава «Nagle, ostatniego lata» у варшавському Nowy Teatr режисера Міхала Борчуха.

Режисер Олександр Ковшун обирає зухвалий інструментарій: реставрацію живої присутності класика. Щоденник солдата Тараса Шевченка для цього – слушна підмога. Шевченко у виставі харків’ян - людина, що прагне скинути і мундир, і кожух власної сакралізації. Художник Костянтин Пономарьов створює похмуру сценографію, схожу на анатомічний театр.