Мисливці vs мислителі

У столичному Театрі на Липках зіграли прем'єру вистави «Володар мух». Інсценізація, постановка, сценографія та музична концепція – Сергій Маслобойщиков. Костюми – Даниїла Колот. Хормейстерка – Тетяна Кисилевська.

Жанр визначено як притча. Власне, роман Голдінга – теж притча. На безлюдний острів унаслідок ядерної катастрофи упав літак з дітьми. Вони, можливо, останні люди на Землі. Й могли б започаткувати нову історію людства. Але натомість повторюють стару погибельну історію: сперечаються, хто важливіший – людина дії чи людина споглядання, мисливець чи мислитель, Каїн чи Авель. Притча Голдінга – похмура. Притча Маслобойщикова – на диво світла, хоч вона про те саме. 

Сценографія зроблена, здавалось би, з нічого – кілька великих шматків світло-сірої тканини, що лежать на сцені й завдяки невидимим вітродуям наповнюються, оживають, ростуть і стають пружно-рухливими, клубочаться, немов хмари. І по тих хмарах гуляють, щось виспівуючи, діти в концертних костюмчиках та циліндрах. Дія, можливо, відбувається на небесах, а не на острові.

Гра пом'якшує безжальний драматизм Голдінгової притчі, але не знімає того драматизму, а ніби переміщує вглиб сприйняття

Вистава існує у двох окремих виконавських версіях – жіночій і чоловічій. Це мимоволі спонукає до порівняння. Поет і режисер Станіслав Чернілевський після перегляду обох версій висловився лаконічно точно: «Якщо дівчача версія – це поезія, то хлоп'яча – висока проза».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: І леді на велосипеді

Авторові цих рядків ближча дівчача версія. Чому? Бо в романі Голдінга є дещо серцевинно, концептуально важливе, що неможливо зіграти: всі герої – діти. Дітей не зіграєш. Але дівчатам таки простіше бути дітьми, їм не треба прикидатись, їхня чарівна інфантильність, їхній писк і вереск – цілком природні. І якраз оця дитячість на тлі катастрофічних обставин робить дівчачу версію особливо драматичною й зворушливою. У хлопців – інакше, їхня історія доросліша, жорсткіша, помітно раціональніша.

Голдінг не повірив би, але вистава залишає по собі відчуття щастя й просвітлення. Можливо – завдяки відкритій ігровій природі, що панує на сцені, над якою літає крилата поросяча душа, а посеред хмар персонажі дають концерт (співають – гарно!). Гра пом'якшує безжальний драматизм Голдінгової притчі, але не знімає того драматизму, а ніби переміщує вглиб нашого сприйняття.

У головних ролях: Кирило Анісімов, Дар'я Запша, Євген Супрун, Марія Пугачова, Геннадій Пятов, Ганна Сухомлин, Павло Буковський, Таісія Зіміна.

Христофор Груша    

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Літак в осінньому саду