Чим сьогодні живе Малий театр: розмова з керівником Дмитром Весельським

Малий театр готує до показу дві прем'єрні вистави – за мотивами роману українського письменника В. Домонтовича «Доктор Серафікус» та за мотивами п'єси «Урок» французького драматурга румунського походження Ежена Йонеско.

Про це розповів директор-художній керівник Малого театру Дмитро Весельський:

– Нещодавно ми випустили виставу «Serendipity». Це режисерський дебют Марії Шварньової. У процесі ще дві вистави, які активно репетируються. Постановка актора й режисера Юрія Кулініча за мотивами п'єси «Урок» Ежена Йонеско -  Премʼєра - 20-21 лютого. Юрій вже має в репертуарі Малого театру виставу «Сумнів».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Антріос серед нас». Прем'єра білої комедії Serendipity у Малому театрі

На весну запланована прем'єра ще одного нашого актора й режисера Станіслава Весельського – за мотивами роману «Доктор Серафікус» В.Домонтовича. Станіслав також вже має в репертуарі виставу «120 ударів на хвилину» за мотивами творів Харукі Муракамі.

Також планується режисерський дебют. Це дипломна робота мого студента Павла Харченка за п'єсою «Людина-подушка» Мартіна МакДони.

Сезон ми закриваємо фестивалем «Культ Києва». Це вже наш традиційний – третій фестиваль локального камерного мистецтва. У нас є кілька програм: літературна програма, театральна, освітня, музична та кінопрограма.

Сьогодні ми вимушені багато займатися репетиціями вистав з поточного репертуару. Тому що наші працівники, актори долучаються до лав Збройних сил України. Або змінюють життєві плани, починають працювати в інших організаціях, переїжджають до інших міст. Треба вводити нових акторів. Нещодавно наш актор Максим Кущов долучився до Сил оборони. Тепер усі його ролі – а він багато грав у театрі – поступово передаємо іншим колегам.

Як зараз працює театр – під час складної енергетичної ситуації, спричиненої російськими обстрілами. Як це вплинуло на репетиційний процес і роботу театру в цілому?

– Театр працює у штатному режимі. Звичайно, на настрій усіх не може не впливати ситуація в Києві. Але ми подбали про те, щоб театр міг працювати, коли немає централізованого електропостачання. Можемо й вистави грати, і репетирувати. Поки що у нас все добре з теплом, та навіть якщо його не буде, я думаю, ми до цього теж підготувалися.

З одного боку, як я і сказав, це не може не впливати на стан і настрій працівників театру. А з іншого – у театрі є тепло і світло, тож наші працівники й глядачі натхненно приходять в театр, де можна зігрітися, попити чаю і комфортно працювати.

Малий театр активно веде соціальні мережі, зокрема тік-ток. Ви намагаєтеся залучити нових глядачів, чи це спосіб комунікувати з аудиторією, яку вже маєте?

– Як будь-яка сучасна інституція ми комунікуємо з нашою аудиторією усіма можливими способами. У нас є сторінка в тіктоці, тредсі, фейсбуці, інстаграмі, на ютубі. Всюди намагаємося говорити тією мовою, якою в цих соціальних мережах спілкуються люди. Адаптуємо свої меседжі, вайб, філософію до мови соціальних мереж. Так тримаємо зв'язок з нашою аудиторією і залучаємо нову.

Хто за це відповідає?

– У нас, як правило, немає людей, які відповідали б лише за один напрямок. Ми всі – і творча, й технічна команда – поєднуємо кілька функцій. Майже всі актори Малого театру залучені в інші процеси. Наприклад, завідувач художньо-постановчої частини – провідний майстер сцени Сергій Радченко. Комунікаційна команда теж складається, за винятком кількох працівників, з акторів, які у вільний час беруть на себе й цю функцію. За освітній напрямок Малого театру – «Театр у контексті» – відповідає акторка Лариса Шелоумова. Тік-током опікуються акторки Христина Дейлик і Марія Моторна. Вони розробляють сценарії, залучають до зйомок колег.

Ви завжди наголошуєте, що Малий театр – україноцентричний. Більшість репертуару – це українська класика. Чи плануєте поставити щось із новітньої драматургії наших сучасних авторів?

– Я завжди повторюю, що ми в ми передусім –Український. Це зашито в самій назві: «Український малий драматичний театр».

Слово «український» у ній стоїть на першому місці. Історичні документи про створення цього театру маніфестують його місію: першопрочитання українських творів на сцені для популяризації української культури й літератури засобами театрального мистецтва.

Коли я прийшов сюди працювати, вирішив, що не варто вигадувати велосипед. З самого початку взяв за основу цю ідею. Тому звичайно ми намагаємося в першу чергу працювати з українськими творами – з класикою, із сучасними творами, з драматургією, прозовими текстами. Ось зараз буде інсценування Станіслава Весельського за мотивами роману «Доктор Серафікус» Віктора Домонтовича. В репертуарі є «Маклена Граса» за Миколою Кулішем, «Холодна м'ята» за Григором Тютюнником. Є роботи й за сучасною драматургією: «Пісні Полісся» за п'єсою Людмили Тимошенко, сучасної української драматургині. «Місце для дракона» – вистава за повістю Юрія Винничука.