У Національній опері – прем’єра балету «Варіації Доніцетті»

На сцені Національної опери України відбулася прем’єра одноактного неокласичного балету «Варіації Доніцетті» на музику з опери «Дон Себастьян» Гаетано Доніцетті хореографа XX століття Джорджа Баланчина (1904–1983). Це перша офіційна постановка хореографії Баланчина для українського балетного театру.

Поставив балет україно-американський хореограф, балетмейстер New York City Ballet Олексій Ратманський разом із дружиною – асистенткою хореографа Тетяною Ратманською.

Прем'єра має особливе значення ще й тому, що у 2022 році Фонд Баланчина (Balanchine Trust) скасував ліцензії на виконання його балетів для всіх російських театрів у відповідь на повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Натомість здійснити постановку на українській сцені дозволили.  

Ратманський розповідає, що зазвичай балети цього хореографа ставлять артисти Баланчина із New York City Ballet. Він нині працює там хореографом разом із дружиною, вони не є артистами Баланчина, однак танцювали його постановки в Канаді, в Данії. Оскільки американські постановники Баланчина побоялись приїхати в Київ під час війни, Balanchine Trust дозволив Ратманському втілити задум на сцені Національної опери.

Репетиції в Києві тривали понад місяць, Ратманський проводив спеціальні майстер-класи з хореографії Баланчина для артистів балету.

Олексій Ратманський розпочинав кар’єру на сцені Національної опери у 1986–1997 роках і вважає цей театр рідним. Він пригадує, що в той час усі солісти балету мріяли про репертуар Баланчина і вивчали його хореографію з відеокасет. Це інша техніка, інший стиль танцю – і класичний, і сучасний водночас. Вона вважається складною навіть для висококласних танцівників, бо буквально вивертає все тіло, стопи.

«Для українського балету важливо бути частиною світового мистецтва та вільно володіти новими танцювальними стилями. Для артистів – це виклик, новий досвід. Вони дуже відкриті, це як вивчення нової мови, потрібно багато часу, щоб опанувати нову танцювальну мову, – розповів Олексій Ратманський перед прем’єрою балету. – Баланчин – не тільки відомий хореограф, батько американського балету, а й головний хореограф XX століття, який створив новий стиль танцю. Він узяв класичний танець ХІХ століття й переніс його в сучасне мистецтво, позбувся декорацій, відмовився від сюжетних історій з казковими персонажами, зробив танець і тіло артиста головним інструментом. Постановка «Варіацій Доніцетті» – це подарунок Національній опері України».

За словами педагога-репетитора балету Тетяни Білецької, репетиціям постійно заважали повітряні тривоги, однак артисти справилися, працювали віддано.

«У хореографії Баланчина неймовірна кількість рухів, і їх треба виконувати дуже точно і музично», – додає вона.

«Варіації Доніцетті» (на музику з опери «Дон Себастьян» Гаетано Доніцетті) створені у 1960 році для New York City Ballet. Це мажорний, віртуозний, оптимістичний, легкий безсюжетний балет для двох солістів та трьох тріо. Виконавці – солісти балетної трупи Національної опери Анна Єлісєєва, Марія Кірсанова, Катерина Миклуха, Ярослав Ткачук, Микита Сухоруков та Ілля Морозов.

Костюми до вистави розроблені легендарною американською дизайнеркою, уродженкою Харкова, Варварою Каринською (1886–1983). Вона була першою українкою-лауреаткою премії «Оскар» за дизайн костюмів, а сам Баланчин називав її «Шекспіром костюма». Каринську називають революціонеркою у балетному костюмі: створила сучасну багатошарову пачку без металевих обручів та модифікувала корсет, що дало танцівницям свободу руху.

Через постійні обстріли Києва прем’єра пройшла у не в переповненій, як зазвичай, залі Національної опери. Режисери вечора одноактних балетів поставили «Варіації Доніцетті» на перший акт, поки в Києві не було тривоги, щоб прем’єра відбулася. У глядацькій залі були батьки Олексія Ратманського. Розподіл повітряних тривог на «жовті» та «червоні» дозволили зіграти всю програму – «Весна і осінь» на музику Антоніна Дворжака, хореографія Джона Ноймаєра, та «Елегія воєнного часу» на музику Валентина Сильвестрова, хореографія також Олексія Ратманського.

«Щодня бачу в кожному українцеві неймовірну стійкість та незламність, захоплююсь цим тихим героїзмом, кожен на своєму місці, і саме це рухає Україну вперед, – підсумовує Олексій Ратманський. – Поставити балет Баланчина в Національній опері – наш спосіб показати велику повагу і вдячність українським глядачам, які приходять у театр на деякий час відволіктися від того, що відбувається навколо. Актори балету теж щодня приходять зранку на репетицію після нічних обстрілів. Цей балет мусить показати, що життя триває, українська культура жива, і ми переможемо».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Танець як маніфест свободи: прима Анастасія Шевченко про балет під час війни